Змаг за вільну Україну: Олімпіада Української Вільної Молоді в Аргентині 1980 року
У 1980 році Олімпійські ігри відбулися в Москві. Численна міжнародна спільнота вільного світу закликала унеможливити цю подію у країні, де порушуються права людини, твориться національний геноцид, здійснюються політичні репресії, а найбільше обурило громадськість військове вторгнення СРСР в Афганістан. Українці вільного світу також мали достатньо причини приєднатися до глобального бойкоту Ігор ХХІІ Олімпіади. Адже окрім перелічених мотивів був ще один – Україна не виступала в Олімпійських іграх самостійно! При тому, що Україна є спів засновницею ООН, членом низки міжнародних організацій, а також УРСР мала хоч і формальний, але все ж таки «суверенітет»згідно Конституції. Цей рік мав багато величавих подій та помітних заходів, які організовувала українська діаспора. У Канаді відбулась Вільна Олімпіада, у Лейк-Плесіді (США) у часі проведення ХІІІ Зимових Олімпійських ігор були організовані Українським Олімпійським Комітетом, Смолоскипом, Пластом, СУМ й іншими українськими товариствами ряд значних олімпійських акцій, Уряд УНР в екзилі надсилав меморандум до МОК, НОКів та МСФ тощо. Надзвичайною подією в історії боротьби за олімпійську українську незалежність стало проведення у липні-серпні 1980 року в Буенос-Айресі (Аргентина) Олімпіади Української Вільної Молоді. Організаторами Олімпіади виступали молодичі організації Спілка Української Молоді i Український Пластй інші українські об’єднання. Вже 20 липня Олімпійським Комітетом віддруковано олімпійську одноднівку «Олімпійський вогонь» українською та іспанською мовами. Брошура має сорок сторінок друку, в ній подано програму Олімпіади, відбитки олімпійських відзнак з відповідними поясненнями та орнаментальними прикрасами, а також додано сорок чотири пропагандивно-торговельних оголошень, де очолюють перелік кооперативи «Фортуна» та «Відродження». Їх співучасть покрила видатки на друк одноднівки. Олімпійські однострої та медалі ретельно готувалися організаторами Олімпіади. Всі учасники брали участь у відповідних, ексклюзивних олімпійських одностроях, які мали спеціальну олімпійську емблему з тризубом та відповідними написами. Для нагород всіх категорій спорту випущено було відповідні медалі – срібні та позолочені з написами, емблемою і датою відзначаючи ступінь нагороди та вид спорту. Загалом випущено 300 медалей, щоб мати запас для архіву та музею. Окремо видано олімпійські відзнаки. Ретельно організатори розробляли програму та готували місце проведення змагань. Для ефективної підготовчої діяльності та належного рівня організації змагань був утворений Олімпійський Комітет. У Комітеті діяло п’ять комісій: організаційна, спортова, пресова, технічна та фінансова. Очолював Олімпійський Комітет член пласту Андрій Шаварняк. Секретарем був сумівець Марко Кіт. Програма Олімпіади проводилася в днях 20, 26, 27 липня, 3 та 10 серпня. 20 липня та 3 серпня заходи відбувалися на просвітянській оселі «Веселка», 26 липня – в домівці Пласту, 10 серпня – на оселі «Калина», яка є власністю товариства «Відродження». Змагання проводилися у таких видах спорту: футбол,папіфутбол (наймолодше юнацтво), гандбол, відбиванка (волейбол), нюколь, пельотаальсесто, тобтокошівка (баскетбол), пінг-понг (настільний теніс), легка атлетика (біг на 40, 60, 100, 200, 400 і 800 м, естафета 4Х60 м, стрибки у довжину та у висоту). У футбольних змаганнях брали участь сім команд (дві – СУМ, по одній – Пласт, ОУМ, семінаристи, дві дружини юнаків). Жіночі команди змагалися у відбиванку та пінг-понг. У легкій атлетиці брали участь шість гуртків у відповідності до віку учасників. Загалом участувало 170 змагунів (хлопців та дівчат віком від 6 до 18 років) членів СУМ, Пласту, ОУМ та семінаристів Єпархіальної семінарії з Буенос-Айресу. Офіційне відкриття Олімпіади відбулося 20 липня 1980 року на оселі «Веселка», програму якої проводив пластун Юрій Федишин. На урочистостях були присутні 200 змагунів та їх впорядників, численні делегації всіх українських організацій та глядацька аудиторія. В окремій ділянці оселі встановлено трибуну, що її люб’язно надала місцева влада, а також надіслано військову оркестру.Почесна Президія складалася з голів та представників організацій, преси та місцевої управи. В урочистій ході брали участь 22 прапороносці різних організацій на чолі з національними прапорами Аргентини та України, а також сумівка Христя Мороз несла прапор Вільної Олімпіади з олімпійською символікою на тлі Тризуба. Позаду них йшли шість окремих відділів молоді. Урочисте відкриття розпочато давньою олімпійською традицією – запаленням олімпійського вогню. Троє наймолодших учасників запалили Вічний Вогонь. Після чого пролунали національні гімни Аргентини та України, які виконав оркестр під супровід співу всіх присутніх. Далі проведено олімпійське приречення (виголошено олімпійську клятву) для змагунів. Приводимо уривок заприсяження: «Обіцяю, що: буду змагатися чесно і справедливо, буду ставитися до інших змагунів, як до братів по крові, рішення суддів будуть для мене обов’язкові, а правильник Олімпіади законом». В слід за тим лунали промови голови Української Центральної Репрезентації Володимира Котульського, голови Центрального товариства «Просвіти» Василя Косюка, голови Олімпійського Комітету Андрія Шаварняка. Офіційні урочистості супроводжувались Службою Божою. На «Площі Слави» під прапорами величезними прапорами Аргентини та України, перед пам’ятниками Симону Петлюрі, Євгену Коновальцю, Тарасу Шухевичу-Чупринки та Степану Бандері, споруджено вівтар з Христом та свічками, прикрашений зеленню та квітами, перед яким великим півколом встановлено 22 прапори. За ними потрійно півколо творила молодь, а далі колони численних гостей, глядачів та оркестр. Службу відправив отець Юрій Мельничин, а під час Богослужіння співав хор під проводом Б. Василика. Перед службою було вшановано пам’ять борців за волю України, рівно ж тих хто віддав життя в обороні волелюбної землі Сан Мартіна проти комуністичного панування. У неділю 10 серпня на оселі «Калина» відбулися спортивні (з огляду на несприятливу погоду 27 липня частину змагань перенесено на 10 серпня) та урочисті заходи. Зранку відбулися спортивні змагання, а перед обідом богослужіння. Службу Божу відправив Єпископ Української Католицької Церкви Кир Андрій Сапеляк, дякуючи за успішне проведення Олімпіади й відзначаючи річницю Хрещення України, а також започатковуючи відзначення Марійського року в Єпархії. Після закінчення змагань учасники отримали здобуті нагороди та пам’ятні грамоти. Присутні представники різних українських товариств і численні гості зібралися навколо вівтаря олімпійського вільного вогню й заспівали національний гімн України. Також були різні промови від Української Центральної Репрезентації Володимира Котульського, Централі «Відродження» Романа Зінька, голови Олімпійського Комітету Андрія Шаварняка. Голова Олімпійського Комітету Андрій Шаварняк у своїй промові подякував проводам осель «Веселка» і «Калина», організаціям СУМ, Пласт, ОДУМ, семінаристам Єпархіальної семінарії, впорядникам, молодим змагунам, гостям, глядачам, небайдужим, місцевій управі й аргентинському війську за автобуси та оркестр. Всім хто долучився до організації та проведення Першої Олімпіади Української вільної Молоді. Символічним привітом братам в Україні стало випущення до неба десятки синьо-жовтих кульок з прапорами Аргентини та України. Про величаве значення Олімпіади Української Вільної Молодій роль активу у її організації говорить Голова Українського Культурного Товариства «ПРОСВІТА» Юрій Данилишин: «Олімпіада Української Вільної Молоді відбулася в Аргентині завдяки зусиллям організованої громади, багато співпрацівників якої зложили труд і час в тій корисній імпрезі, але потрібно відмітити на мою думку двох осіб котрі були мозком і серцем всього заходу: це вже покійний д-р Ігор Василик та пан Віктор Аґрес, без їхнього вкладу захід був би напевно не відбувся». То ж пам’ятаймо наше героїчне минуле, щоб мати вільне майбутнє!
Змаг за вільну Україну: Олімпіада Української Вільної Молоді в Аргентині 1980 року
У 1980 році Олімпійські ігри відбулися в Москві. Численна міжнародна спільнота вільного світу закликала унеможливити цю подію у країні, де порушуються права людини, твориться національний геноцид, здійснюються політичні репресії, а найбільше обурило громадськість військове вторгнення СРСР в Афганістан. Українці вільного світу також мали достатньо причини приєднатися до глобального бойкоту Ігор ХХІІ Олімпіади. Адже окрім перелічених мотивів був ще один – Україна не виступала в Олімпійських іграх самостійно! При тому, що Україна є спів засновницею ООН, членом низки міжнародних організацій, а також УРСР мала хоч і формальний, але все ж таки «суверенітет»згідно Конституції. Цей рік мав багато величавих подій та помітних заходів, які організовувала українська діаспора. У Канаді відбулась Вільна Олімпіада, у Лейк-Плесіді (США) у часі проведення ХІІІ Зимових Олімпійських ігор були організовані Українським Олімпійським Комітетом, Смолоскипом, Пластом, СУМ й іншими українськими товариствами ряд значних олімпійських акцій, Уряд УНР в екзилі надсилав меморандум до МОК, НОКів та МСФ тощо. Надзвичайною подією в історії боротьби за олімпійську українську незалежність стало проведення у липні-серпні 1980 року в Буенос-Айресі (Аргентина) Олімпіади Української Вільної Молоді. Організаторами Олімпіади виступали молодичі організації Спілка Української Молоді i Український Пластй інші українські об’єднання. Вже 20 липня Олімпійським Комітетом віддруковано олімпійську одноднівку «Олімпійський вогонь» українською та іспанською мовами. Брошура має сорок сторінок друку, в ній подано програму Олімпіади, відбитки олімпійських відзнак з відповідними поясненнями та орнаментальними прикрасами, а також додано сорок чотири пропагандивно-торговельних оголошень, де очолюють перелік кооперативи «Фортуна» та «Відродження». Їх співучасть покрила видатки на друк одноднівки. Олімпійські однострої та медалі ретельно готувалися організаторами Олімпіади. Всі учасники брали участь у відповідних, ексклюзивних олімпійських одностроях, які мали спеціальну олімпійську емблему з тризубом та відповідними написами. Для нагород всіх категорій спорту випущено було відповідні медалі – срібні та позолочені з написами, емблемою і датою відзначаючи ступінь нагороди та вид спорту. Загалом випущено 300 медалей, щоб мати запас для архіву та музею. Окремо видано олімпійські відзнаки. Ретельно організатори розробляли програму та готували місце проведення змагань. Для ефективної підготовчої діяльності та належного рівня організації змагань був утворений Олімпійський Комітет. У Комітеті діяло п’ять комісій: організаційна, спортова, пресова, технічна та фінансова. Очолював Олімпійський Комітет член пласту Андрій Шаварняк. Секретарем був сумівець Марко Кіт. Програма Олімпіади проводилася в днях 20, 26, 27 липня, 3 та 10 серпня. 20 липня та 3 серпня заходи відбувалися на просвітянській оселі «Веселка», 26 липня – в домівці Пласту, 10 серпня – на оселі «Калина», яка є власністю товариства «Відродження». Змагання проводилися у таких видах спорту: футбол,папіфутбол (наймолодше юнацтво), гандбол, відбиванка (волейбол), нюколь, пельотаальсесто, тобтокошівка (баскетбол), пінг-понг (настільний теніс), легка атлетика (біг на 40, 60, 100, 200, 400 і 800 м, естафета 4Х60 м, стрибки у довжину та у висоту). У футбольних змаганнях брали участь сім команд (дві – СУМ, по одній – Пласт, ОУМ, семінаристи, дві дружини юнаків). Жіночі команди змагалися у відбиванку та пінг-понг. У легкій атлетиці брали участь шість гуртків у відповідності до віку учасників. Загалом участувало 170 змагунів (хлопців та дівчат віком від 6 до 18 років) членів СУМ, Пласту, ОУМ та семінаристів Єпархіальної семінарії з Буенос-Айресу. Офіційне відкриття Олімпіади відбулося 20 липня 1980 року на оселі «Веселка», програму якої проводив пластун Юрій Федишин. На урочистостях були присутні 200 змагунів та їх впорядників, численні делегації всіх українських організацій та глядацька аудиторія. В окремій ділянці оселі встановлено трибуну, що її люб’язно надала місцева влада, а також надіслано військову оркестру.Почесна Президія складалася з голів та представників організацій, преси та місцевої управи. В урочистій ході брали участь 22 прапороносці різних організацій на чолі з національними прапорами Аргентини та України, а також сумівка Христя Мороз несла прапор Вільної Олімпіади з олімпійською символікою на тлі Тризуба. Позаду них йшли шість окремих відділів молоді. Урочисте відкриття розпочато давньою олімпійською традицією – запаленням олімпійського вогню. Троє наймолодших учасників запалили Вічний Вогонь. Після чого пролунали національні гімни Аргентини та України, які виконав оркестр під супровід співу всіх присутніх. Далі проведено олімпійське приречення (виголошено олімпійську клятву) для змагунів. Приводимо уривок заприсяження: «Обіцяю, що: буду змагатися чесно і справедливо, буду ставитися до інших змагунів, як до братів по крові, рішення суддів будуть для мене обов’язкові, а правильник Олімпіади законом». В слід за тим лунали промови голови Української Центральної Репрезентації Володимира Котульського, голови Центрального товариства «Просвіти» Василя Косюка, голови Олімпійського Комітету Андрія Шаварняка. Офіційні урочистості супроводжувались Службою Божою. На «Площі Слави» під прапорами величезними прапорами Аргентини та України, перед пам’ятниками Симону Петлюрі, Євгену Коновальцю, Тарасу Шухевичу-Чупринки та Степану Бандері, споруджено вівтар з Христом та свічками, прикрашений зеленню та квітами, перед яким великим півколом встановлено 22 прапори. За ними потрійно півколо творила молодь, а далі колони численних гостей, глядачів та оркестр. Службу відправив отець Юрій Мельничин, а під час Богослужіння співав хор під проводом Б. Василика. Перед службою було вшановано пам’ять борців за волю України, рівно ж тих хто віддав життя в обороні волелюбної землі Сан Мартіна проти комуністичного панування. У неділю 10 серпня на оселі «Калина» відбулися спортивні (з огляду на несприятливу погоду 27 липня частину змагань перенесено на 10 серпня) та урочисті заходи. Зранку відбулися спортивні змагання, а перед обідом богослужіння. Службу Божу відправив Єпископ Української Католицької Церкви Кир Андрій Сапеляк, дякуючи за успішне проведення Олімпіади й відзначаючи річницю Хрещення України, а також започатковуючи відзначення Марійського року в Єпархії. Після закінчення змагань учасники отримали здобуті нагороди та пам’ятні грамоти. Присутні представники різних українських товариств і численні гості зібралися навколо вівтаря олімпійського вільного вогню й заспівали національний гімн України. Також були різні промови від Української Центральної Репрезентації Володимира Котульського, Централі «Відродження» Романа Зінька, голови Олімпійського Комітету Андрія Шаварняка. Голова Олімпійського Комітету Андрій Шаварняк у своїй промові подякував проводам осель «Веселка» і «Калина», організаціям СУМ, Пласт, ОДУМ, семінаристам Єпархіальної семінарії, впорядникам, молодим змагунам, гостям, глядачам, небайдужим, місцевій управі й аргентинському війську за автобуси та оркестр. Всім хто долучився до організації та проведення Першої Олімпіади Української вільної Молоді. Символічним привітом братам в Україні стало випущення до неба десятки синьо-жовтих кульок з прапорами Аргентини та України. Про величаве значення Олімпіади Української Вільної Молодій роль активу у її організації говорить Голова Українського Культурного Товариства «ПРОСВІТА» Юрій Данилишин: «Олімпіада Української Вільної Молоді відбулася в Аргентині завдяки зусиллям організованої громади, багато співпрацівників якої зложили труд і час в тій корисній імпрезі, але потрібно відмітити на мою думку двох осіб котрі були мозком і серцем всього заходу: це вже покійний д-р Ігор Василик та пан Віктор Аґрес, без їхнього вкладу захід був би напевно не відбувся». То ж пам’ятаймо наше героїчне минуле, щоб мати вільне майбутнє!
Змаг за вільну Україну: Олімпіада Української Вільної Молоді в Аргентині 1980 року
У 1980 році Олімпійські ігри відбулися в Москві. Численна міжнародна спільнота вільного світу закликала унеможливити цю подію у країні, де порушуються права людини, твориться національний геноцид, здійснюються політичні репресії, а найбільше обурило громадськість військове вторгнення СРСР в Афганістан. Українці вільного світу також мали достатньо причини приєднатися до глобального бойкоту Ігор ХХІІ Олімпіади. Адже окрім перелічених мотивів був ще один – Україна не виступала в Олімпійських іграх самостійно! При тому, що Україна є спів засновницею ООН, членом низки міжнародних організацій, а також УРСР мала хоч і формальний, але все ж таки «суверенітет»згідно Конституції. Цей рік мав багато величавих подій та помітних заходів, які організовувала українська діаспора. У Канаді відбулась Вільна Олімпіада, у Лейк-Плесіді (США) у часі проведення ХІІІ Зимових Олімпійських ігор були організовані Українським Олімпійським Комітетом, Смолоскипом, Пластом, СУМ й іншими українськими товариствами ряд значних олімпійських акцій, Уряд УНР в екзилі надсилав меморандум до МОК, НОКів та МСФ тощо. Надзвичайною подією в історії боротьби за олімпійську українську незалежність стало проведення у липні-серпні 1980 року в Буенос-Айресі (Аргентина) Олімпіади Української Вільної Молоді. Організаторами Олімпіади виступали молодичі організації Спілка Української Молоді i Український Пластй інші українські об’єднання. Вже 20 липня Олімпійським Комітетом віддруковано олімпійську одноднівку «Олімпійський вогонь» українською та іспанською мовами. Брошура має сорок сторінок друку, в ній подано програму Олімпіади, відбитки олімпійських відзнак з відповідними поясненнями та орнаментальними прикрасами, а також додано сорок чотири пропагандивно-торговельних оголошень, де очолюють перелік кооперативи «Фортуна» та «Відродження». Їх співучасть покрила видатки на друк одноднівки. Олімпійські однострої та медалі ретельно готувалися організаторами Олімпіади. Всі учасники брали участь у відповідних, ексклюзивних олімпійських одностроях, які мали спеціальну олімпійську емблему з тризубом та відповідними написами. Для нагород всіх категорій спорту випущено було відповідні медалі – срібні та позолочені з написами, емблемою і датою відзначаючи ступінь нагороди та вид спорту. Загалом випущено 300 медалей, щоб мати запас для архіву та музею. Окремо видано олімпійські відзнаки. Ретельно організатори розробляли програму та готували місце проведення змагань. Для ефективної підготовчої діяльності та належного рівня організації змагань був утворений Олімпійський Комітет. У Комітеті діяло п’ять комісій: організаційна, спортова, пресова, технічна та фінансова. Очолював Олімпійський Комітет член пласту Андрій Шаварняк. Секретарем був сумівець Марко Кіт. Програма Олімпіади проводилася в днях 20, 26, 27 липня, 3 та 10 серпня. 20 липня та 3 серпня заходи відбувалися на просвітянській оселі «Веселка», 26 липня – в домівці Пласту, 10 серпня – на оселі «Калина», яка є власністю товариства «Відродження». Змагання проводилися у таких видах спорту: футбол,папіфутбол (наймолодше юнацтво), гандбол, відбиванка (волейбол), нюколь, пельотаальсесто, тобтокошівка (баскетбол), пінг-понг (настільний теніс), легка атлетика (біг на 40, 60, 100, 200, 400 і 800 м, естафета 4Х60 м, стрибки у довжину та у висоту). У футбольних змаганнях брали участь сім команд (дві – СУМ, по одній – Пласт, ОУМ, семінаристи, дві дружини юнаків). Жіночі команди змагалися у відбиванку та пінг-понг. У легкій атлетиці брали участь шість гуртків у відповідності до віку учасників. Загалом участувало 170 змагунів (хлопців та дівчат віком від 6 до 18 років) членів СУМ, Пласту, ОУМ та семінаристів Єпархіальної семінарії з Буенос-Айресу. Офіційне відкриття Олімпіади відбулося 20 липня 1980 року на оселі «Веселка», програму якої проводив пластун Юрій Федишин. На урочистостях були присутні 200 змагунів та їх впорядників, численні делегації всіх українських організацій та глядацька аудиторія. В окремій ділянці оселі встановлено трибуну, що її люб’язно надала місцева влада, а також надіслано військову оркестру.Почесна Президія складалася з голів та представників організацій, преси та місцевої управи. В урочистій ході брали участь 22 прапороносці різних організацій на чолі з національними прапорами Аргентини та України, а також сумівка Христя Мороз несла прапор Вільної Олімпіади з олімпійською символікою на тлі Тризуба. Позаду них йшли шість окремих відділів молоді. Урочисте відкриття розпочато давньою олімпійською традицією – запаленням олімпійського вогню. Троє наймолодших учасників запалили Вічний Вогонь. Після чого пролунали національні гімни Аргентини та України, які виконав оркестр під супровід співу всіх присутніх. Далі проведено олімпійське приречення (виголошено олімпійську клятву) для змагунів. Приводимо уривок заприсяження: «Обіцяю, що: буду змагатися чесно і справедливо, буду ставитися до інших змагунів, як до братів по крові, рішення суддів будуть для мене обов’язкові, а правильник Олімпіади законом». В слід за тим лунали промови голови Української Центральної Репрезентації Володимира Котульського, голови Центрального товариства «Просвіти» Василя Косюка, голови Олімпійського Комітету Андрія Шаварняка. Офіційні урочистості супроводжувались Службою Божою. На «Площі Слави» під прапорами величезними прапорами Аргентини та України, перед пам’ятниками Симону Петлюрі, Євгену Коновальцю, Тарасу Шухевичу-Чупринки та Степану Бандері, споруджено вівтар з Христом та свічками, прикрашений зеленню та квітами, перед яким великим півколом встановлено 22 прапори. За ними потрійно півколо творила молодь, а далі колони численних гостей, глядачів та оркестр. Службу відправив отець Юрій Мельничин, а під час Богослужіння співав хор під проводом Б. Василика. Перед службою було вшановано пам’ять борців за волю України, рівно ж тих хто віддав життя в обороні волелюбної землі Сан Мартіна проти комуністичного панування. У неділю 10 серпня на оселі «Калина» відбулися спортивні (з огляду на несприятливу погоду 27 липня частину змагань перенесено на 10 серпня) та урочисті заходи. Зранку відбулися спортивні змагання, а перед обідом богослужіння. Службу Божу відправив Єпископ Української Католицької Церкви Кир Андрій Сапеляк, дякуючи за успішне проведення Олімпіади й відзначаючи річницю Хрещення України, а також започатковуючи відзначення Марійського року в Єпархії. Після закінчення змагань учасники отримали здобуті нагороди та пам’ятні грамоти. Присутні представники різних українських товариств і численні гості зібралися навколо вівтаря олімпійського вільного вогню й заспівали національний гімн України. Також були різні промови від Української Центральної Репрезентації Володимира Котульського, Централі «Відродження» Романа Зінька, голови Олімпійського Комітету Андрія Шаварняка. Голова Олімпійського Комітету Андрій Шаварняк у своїй промові подякував проводам осель «Веселка» і «Калина», організаціям СУМ, Пласт, ОДУМ, семінаристам Єпархіальної семінарії, впорядникам, молодим змагунам, гостям, глядачам, небайдужим, місцевій управі й аргентинському війську за автобуси та оркестр. Всім хто долучився до організації та проведення Першої Олімпіади Української вільної Молоді. Символічним привітом братам в Україні стало випущення до неба десятки синьо-жовтих кульок з прапорами Аргентини та України. Про величаве значення Олімпіади Української Вільної Молодій роль активу у її організації говорить Голова Українського Культурного Товариства «ПРОСВІТА» Юрій Данилишин: «Олімпіада Української Вільної Молоді відбулася в Аргентині завдяки зусиллям організованої громади, багато співпрацівників якої зложили труд і час в тій корисній імпрезі, але потрібно відмітити на мою думку двох осіб котрі були мозком і серцем всього заходу: це вже покійний д-р Ігор Василик та пан Віктор Аґрес, без їхнього вкладу захід був би напевно не відбувся». То ж пам’ятаймо наше героїчне минуле, щоб мати вільне майбутнє!