Ще пару десятків років тому мало хто міг уявити, що з сонячного каміння можна мати зиск. Люди викопували бурштин у себе на городах і палили його у грубках, щоб обігріти оселі.Усе змінилося у 2012-2013-х роках. Готелі рівненських райцентрів ніколи до того не бачили стількох китайців. Іноземці привозили з собою валюту, а назад контрабандними шляхами переправляли бурштин. Китайські покупці платили багато, тож і видобуток механізувався: на зміну лопатам прийшли мотопомпи. Для бурштинокопачів настали золоті часи, для природи – катастрофа. Усі ілюстрації у статті - це супутникові знімки реальних місць видобутку.                                                                                                                                              За приблизними підрахунками, усього до нелегального видобутку залучені близько 50 тисяч українців.                                                                                                                Мов шахтарі-передовики, жителі бурштинових районів виходять на «робочі зміни». За приблизними підрахунками, усього до нелегального видобутку залучені близько 50 тисяч українців різного віку й роду занять: старшокласники, пенсіонери, трапляються навіть вчителі й священики. Вони орудують на понад 5500 гектарах землі(оціночно). Річний дохід від нелегального видобутку, за підрахунком урядовців, становить від 120 до 300 мільйонів доларів.                                                         90 відсотків бурштину з поліських клондайків постачаються на експорт до Китаю, решту ділять між собою Об’єднані Арабські Емірати, Туреччина та країни Європи. Китай і визначає ціни на український бурштин.                                                                           Та перед тим, як надійти кінцевому споживачеві, український камінь легалізується в Польщі і продається через біржу у Гданську. Це означає, що левову частку прибутку отримують поляки, які за ці кошти розвивають і переробку, і наукові дослідження, і законну торгівлю. Нелегальність видобутку позбавляє наших бурштиношукачів значних коштів, але вони цим не переймаються.                      У 2016 році Китай отримав нового постачальника, а Україна - конкурента. Калінінградський янтарний комбінат уклав угоду з китайською ювелірною компанією про постачання 680 тонн бурштину впродовж трьох років. Це й зумовило зменшення попиту на українську сировину більш ніж удвічі.

Якщо в калінінградських кар’єрах бурштин добувають екскаваторами, то в Україні орудують лопатами, в ліпшому випадку – помпами.                                                              Через таку конкуренцію ціна на український бурштин впала: камінці вагою 100 грамів кожен, завбільшки як кулак, потягнуть на 2-4 тисячі доларів. Це вдвічі менше, ніж у золоті 2012-2014 роки, але бурштинокопачі не поспішають відкидати помпи й лопати.